Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. — К.: Літера, 2000. — 480 с.
§ 3. Орфоепія і культура усного мовлення
Орфоепія — це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.

Предметом вивчення орфоепії є:

• звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам);

• правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних);

• правильна вимова звукосполучень;

• правильна вимова окремих слів і їх форм.

Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.

Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.

Усне спілкування__________________________________ 415

Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насампред виділяються фонематичні та фонологічні.

Фонематичні помилки — це порушення правильної вимови звуків, заміна однієї фонеми іншою, наприклад: вимова [с] замість [з] везти — вести. Такі помилки спотворюють зміст слова.

Фонетичні помилки — це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків: вимова [ш'] замість [с'] у словах усюди, сяду.

Вимова голосних звуків. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: постанова, план, жити. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:

1. Голосні [а], [і], [у] — в усіх позиціях вимовляються виразно: [e'fpa], [знати}, [куди].

2. Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]: [голубка].

3. Звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко: [е] — з наближенням до [й], [й] — з наближенням до [е]: [ме?та'], [жіїт':а].

Пам'ятайте: Українській літературній мові невластива вимова [а] на місці ненаголошеного [о]: [мажоритарна]. Грубо порушує вимовну норму той, хто говорить: [директор], [харавий].

Вимова приголосних звуків.

1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [тридцат'].

Примітка.3 усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як ЭД: [лехко], [во'хкиії], [tfo'xm'y] (орфографічне: легко, вогкий, дьогтю).

1. Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [с тобо'йу], [спи'сати].

3. Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розписка] і {расписка], {розказати} і Іросказа'ти].

4. Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці слова та складу вимовляються твердо: [знов], [велич], [сім], [л'убо'вйу], [обчисле*н':а.

416

Розділ VI.

Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл], [ш'іс'т], [к' іно']. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [зб1 Іж'а], р'іч':у].

5. Африкати [д~з, [ож] вимовляються як неподільні звуки: ?вінок прису[дк]увати, відря[дк]ення, нагоро[дк]ення.

Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[дз]ивати, пі[дз]вітний, пере[дз]'їздівський, пі[дж]ену.

6. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [а], [н] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутне], [нат ак], [сіл].

7. Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт, ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати) та ін.

Вимова звукосполучень

1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як [с':а], [ц':а]: [зв'ітуйес а], [у'чиец':а], [лиестуйец':а] (орфографічне: звішуєшся, учиться, листується).

2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с а], [цс а]: не [ур'і'з'с'а], не [мороц'с'а] (орфографічне: не вріжся, не морочся).

3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд н(ий) ->[пройізний]. Таку вимову приголосних закріплює український правопис: злісний, тижневий, якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існадц'ат], [ш'іс:от], [ш'ізде"с'а'т]. Така ж невідповідність спостерігається і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: президентський [пре"зиеде'нс'кий], агентський [агенс кий}.

Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.

Вимова слів іншомовного походження

Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями:

1. Голосні [і] та [й] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [й], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [й], а не [і]: тираж, режим, шифр.

.412

Усне см/Ікуданнв

Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [й] вимова [і] є орфоепічною помилкою

2. В іншомовних словах ненаголошемий [о] ниюлн не переходить в [у]: документ, корупція, доручення (навіть перед складом з постійно наголошеним [у])

3. Ненаголошені [ё], [и] після приголосних вимовляються з наближенням до [й], [є]; [те'нде'нц'ійа]

Вправа 267. Прочитайте вголос текст за правилами української літературної вимови. Проаналізуйте вимову голосних та приголосних звуків.

Бесіда

На початку бесіди слід передусім заручитися прихильністю свого співбесідника: якщо ви зустрічаєтеся вперше, треба принаймні познайомитись, викликати до себе симпатію, а вже потім, добившись його уваги, можна викладати свої думки, аргументи, наміри, міркування. Читач, певно, пам'ятає, що бесіда як форма спілкування складається зі вступної, основної й завершальної частин. Так-от, саме початок розмови відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування, істотно позначається на подальшому перебігу розмови і, безумовно, на її результатах. Проте найсильніший аргумент не варто оприлюднювати на початку розмови, бо ж ідеться не про письмове повідомлення, де найпереконливіші докази традиційно розміщують спочатку, щоб викликати інтерес у читача і бажання довідатися, що там далі. У бесіді віч-на-віч краще приберегти переконливі докази на кінець розмови, щоб «приголомшити» ними партнера зненацька, коли він трохи втратить пильність і буде переконаний, що нічого цікавого вже не буде. А ось про надзвичайну важливість невербальних форм взаємодії саме на початку бесіди не треба забувати, бо з виразу обличчя, пози, вітального жесту можна скласти певне враження про свого партнера — приязне, байдуже чи вороже — довідатись про рівень його культури і навіть про ставлення до мети зустрічі.

Більшість дослідників погоджується, що словами передається в основному інформація, а ставлення до неї висловлюється за допомогою жестів, міміки тощо, до того ж вербальний компонент розмови займає 35 %, а невербальний — 65 % часу. Іще одне: коли почнете бесіду з докладного викладу позиції свого співрозмовника, твердить Андре Моруа, тим самим виб'єте ґрунт у нього з-під ніг.

14 С. В. Ше.чук

418.

РозділИ

Щоб досягти мети бесіди, ви маєте з першого до останнього слова підтримувати психологічний контакт зі своїм співрозмовником, викликаючи й постійно стимулюючи в нього зацікавлешсть розмовою. Слід впливати на нього не тільки за допомогою логіки, розумових міркувань, а й зачіпати його почуття. Адже сильні емоції завжди позначаються на думках, надовго залишаються в пам'яті. Та ви не повинні виходити за межі тактовної поведінки під час розмови — не слід влаштовувати своєрідного міні-шоу з голосними вигуками, зайвими запевненнями чи, навпаки, з гіркими сльозами.

(Ольга Корніяка)

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке доповідь?

2. Яку інформацію має знати доповідач заздалегідь?

3. З яких основних частин складається доповідь?

4. Як подолати страх перед аудиторією?

5. Назвіть невербальні засоби інформування

6. Які специфічні ознаки телефонної розмови?

7. Яких правил треба дотримуватися під час телефонної розмови?

8. Назвіть етапи службової розмови.

9. Який розділ мовознавчої науки називається орфоепією?

10. Назвіть основні правила вимови голосних та приголосних звуків.

11. Які вимовні особливості мають слова іншомовного походження?

нести (внести)

новий

ознака

пеня

порядковий

предмет

приятель

ринковий

сердити

середина

сімдесят

старий

текстовий

Уваго! Культуро мовлення. Запам'ятайте акцентуаційні норми

беремо

була, було, були

валовий

везти (ввезти)

вести (ввести)

випадок

виразний

вісімдесят

гостей

державницький

ідемо

кидати

кінчити

419

Контрольні роботи

той, того, до того

фаховий

феномен

час, р.відм. часу

чотирнадцять

контрактовий

котрий

легкий

ненавидіти

ненависть

Подвійнцй наголос

алфавіт

весняний

договір

завжди

простий

ясний

помилка

алфавіт

весняний

договір

завжди

простий

ясний

помилка

КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ Варіант 1

1. Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Наведіть приклади літературних норм.

2. До якого стилю належить поданий нижче текст? Чому?

Особа — це людина, з одного боку, як істота біологічна, як Індивід з його природними благами (життя, фізичне і психічне здоров'я, воля, честь та гідність), а з другого — як найвища соціальна цінність, як носій суспільних відносин, як виробник матеріальних цінностей, як громадянин у відносинах з державою.

Під правами та свободами громадян слід розуміти ті, які закріплені в Конституції України (економічні, політичні, соціальні, культурні, релігійні та особисті), а також ті, які передбачені в інших законах України (право на приватну власність та її недоторканність, на підприємницьку діяльність, на страйки, на екологічно безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, на свободу думки, свободу переконання, свободу совісті, свободу листування і вибір місця проживання) (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України).

14*

< пред
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников

перейти на главную страницу



Релевантная научная информация

§ 3. Орфоепія і культура усного мовлення




  1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. — К.: Літера, 2000. — 480 с. - Деловой язык
  2. § 3. Орфоепія і культура усного мовлення - Деловой язык
  3. § 2. Мовна норма - Деловой язык
  4. Электронная книга -портал научной литературы!
  5. ПЕРЕДМОВА - Деловой язык
  6. § 1. Поняття літературної мови - Деловой язык
  7. § 5. Основні вимоги до мовлення - Деловой язык
  8. § 2. Формуляр документа - Деловой язык
  9. § 5. Оформлення сторінки - Деловой язык
  10. § 2. Правопис власних назв - Деловой язык
  11. § 5. Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження - Деловой язык
  12. § 8. Тире між підметом і присудком - Деловой язык
  13. § 13. Розділові знаки при однорідних членах речення - Деловой язык
  14. § 1. Класифікація листів - Деловой язык
  15. § 3. Розділові знаки при відокремлених означеннях - Деловой язык
  16. § 4. Прес-реліз - Деловой язык
  17. § 6. Лексика. Синонімічне багатство української мови. - Деловой язык
  18. § 7. Анотація - Деловой язык
  19. § 8. Рецензія - Деловой язык
  20. § 9. Відгук - Деловой язык
Другие источники научной литературы направления

Деловой язык